В ефірі головного опозиційного проекту України «» в рамках спецтеми «» на запитання глядачів відповіла політичний експерт і блогер Олена Маркосян.
Усі таймкоди доступні на нашому youtube-каналі . Наводимо основні цитати:
Про сім років після Майдану:
«Я не прийняла цей Майдан. Я вважала і вважаю його злочином, як і війну. Я вважала і вважаю, що це громадянська війна. Я вважаю: те, що тоді сталося, – це злочин влади. Але для певної частини населення це не так. Роль Росії у цьому конфлікті для дуже багатьох громадян України — це роль негативна. Як це змінити? Коли ти починаєш наводити факти, руйнується їхня картина світу. Тому що в цих подіях ти або байдужий споглядач, або ти на боці тих мерзотників, які це зробили, або ти проти них».
Чому «патріоти» не виходять на вулиці вимагати результату розслідування розстрілу Майдану?
«[Вони не виходять] з тієї ж причини, з якої у нас немає музею Майдану... Там нема про що буде розповідати, бо не можна зробити музей і не розповісти [про загиблих правоохоронців]... І якщо вже говорити по суті, то «загибла на Майдані сотня» – це [ж] з урахуванням правоохоронців. Значить, потрібно розповідати і про них. І тут вже напівправда не вийде. Тому якщо вони і побудують цей музей, то правда [через нього] все одно прийде. А кому з наших правлячих ця правда потрібна? Та нікому!»
Голодомор – це фейк?
«Ідеологічне завдання, яке ставлять люди, щоб розпалювати ненависть між Україною і Росією, використовують у цих цілях і розмову про «голодомор». З цією метою піднімається ця тема нашими так званими «патріотами», які до «голодомору» не мають ніякого відношення. Але я вважаю, що «голодомор» був геноцидом сільського населення. І цьому є один реальний факт, що має документальне підтвердження: тому що там були загороджувальні загони, які не дозволяли людям покинути територію для того, щоб вижити. І це стосується не тільки України, а й усієї центральної частини тоді ще великої держави... Це була спровокована цілеспрямована акція для того, щоб частину людей забрати в міста для налагодження і запуску процесу індустріалізації; а друга частина виявилася занадто небезпечною для тієї ідеї, яка реалізовувалася».
Про братську дружбу з Росією за гроші:
«Братська дружба без грошей можлива. Але для цього не тільки ми, як країна і суспільство, повинні бути єдині в розумінні своїх перспектив і цілей. У нас повинні бути спільні цілі. Коли у нас будуть спільні цілі, тоді взагалі не виникатиме питання про дружбу або сварку за газ. А зараз у кожного свої цілі. Ми все одно живемо в ліберальному світі, коли кожен тягне шматок ковдри на себе. У якийсь момент Росія зрозуміла: «Вибачте, але у мене ані братів, ані сусідів нормальних немає. Я піду сама». Росія встала з колін і пішла сама, знаючи, що їй нема на кого покластися. І вона від цього виграла. А ми досі сидимо і чекаємо, поки хтось прийде і буде нас рятувати, виручати. Ні! Нас ніхто рятувати і виручати не буде, тому що ми самі ще, як народ, не відчуваємо своєї єдності і не розуміємо, навіщо нам ця країна. Ми її не цінуємо і не дорожимо нею, тому що вона не дорожить нами».
Повна версія онлайн-спілкування — на відео.
