Как Донецко-Криворожская Республика осваивала украинский язык

На сайте издания «Голос Правды» опубликована новая запись независимого журналиста Мирославы Бердник:

До прихода немцев в харьковской прессе редко появлялись творения на украинском языке. Но если появлялись, это всегда было событием! Владимир Корнилов публикует на своем сайте одну такую  статью — «За ласим шматком», опубликованную в «Донецком пролетарии»  8 марта 1918 года.

Чтобы осознать, что представлял собой украинский язык на Юге России в тот период, рекомендую ознакомиться с выдержками из этой статьи, приводимой мною на языке оригинала, без правок:

«А як же діло обстоіть у нас на Украіні і в Донецко-Криворожской республикі? А так, центральна рада після того як іі прогнали з Украіні, бачучи що вона сама нечого не може зробити, кінулась до німцев за допомогою і теперь гайдамакі и німці ідуть на Украіну і силую примусюют народ визнавати центральну раду…

Тепер украінско-німецкі банди після того як заняли Кіівску і Волинску губ. двинулись на Полтаву і Харьків. Шо вони йдуть на Полтаву то цеіі повинно будте, бо Полтава в украінской республикі і коли вони хочут прибрати до своіх рук всю Украіну, то певно і Полтаву не мене участь Кііва та іншіх міст Украіни.

Алеж шо ім треба в Харькові, яке вони мают право чипати город другоі республикі, не той, на котру вони накладають свою грязну руку і німецкий сапог, а другоі: Донецко-Криворожской, республикі. Республикі рабітників та селян…

Алеж хить якому імперіалістічному государству та не хотілось би мати в своіх руках такій ласий шматок як Криворожскій басейн з Харьковом, на чали і Украінска буржуазія нехоче залишити ту думку що народ не мае право на саме визначення що він повинен те робите що воле уряд і вона хоче завоювати Украіну у іі народа в тіх гряницях які були поличени в 3 уневерсалі. І тепер не дивлячись на те що Криворожскій басейн з Донецкім составили окрему республику, вона на це не уважає, і хоче примучити його до своіх маетків. Все добре. Може вони примусють всю Украіну згодитися будте іхніми холопами, алеж робітніків та селян Донецко-Криворожской республики вона не здоліє бо це народ якій роблячи під землею в темряві, де кожну хвилину можна чекати смерті, іі не злякається і як один вони повині стати і стануть захищати свою республику від кровожадних украінскіх павуків котри хочут свои пазури простягти до неі.

І як вам пани Віниченкі та Грушевскі не хочеться возстановити самостійну «вільну» Украину вам це не прідеться зробити, бо простий народ цією історіческою хворобою не заболів як ви його не хотіли заразити, і на ваши витребенькі дивиться з прикристью, а на вас самих як на своіх ворогів і шо ви не кажить, шо ви не робіт, а народ всеж такі скаже, що свобода персональна дороже від усякоі самостійной республикі і історическими традіціями».

Подписан сей шедевр тоже вполне по-украински – М. Орлик.

Вы можете прочитать эту запись в «Живом Журнале» Мирославы Бердник, а также оказать автору финансовую поддержку.